Тонкачеєв Микита Сергійович

29 грудня Талалаївщина прощалася із 29-літнім воїном Микитою Сергійовичем ТОНКАЧЕЄВИМ. Похоронили його у рідному селі Довгалівка. Віддати шану герою прибули представники громадськості не тільки із цього села, а і з центру громади, навколишніх сіл. Прощання було таким тяжким і болісним. До цього не можна звикнути… та і не треба звикати. І прощати смерті кращих із кращих синів України не можна! Бо як забути очі матері, яка вже ніколи не обійме сина, як забути сльози дітей, яким рости без тата! Народився Микита у Запоріжжі. Згодом його мама повернулася жити у своє рідне село, де і виріс хлопець. Тут закінчив місцеву загальноосвітню школу, потім навчався у Сокиринському професійному аграрному училищі. Микиту згадують вчителі і односельці, як хлопця добросовісного, відповідального, справедливого і дуже доброго. За свої 29 років він устиг зробити багато добрих справ, які залишаться незабутніми поміж людей. Служив строкову службу, після проходив мобілізаційну службу в зоні АТО. Для нього це була не “війна десь там на Донбасі”, як дехто вважав, а війна росії проти України - багаторічна, підла, як і сам ворог. Отож 24 лютого він чітко знав де його місце… Хоча міг залишатися вдома. Одружившись, вже кілька років жив із сім'єю у Черкасах. Підростало у них із дружиною дві донечки, чекали синочка. Та відчуття обов'язку захищати Україну були в його душі настільки сильними, що просто не зміг залишатися вдома і спостерігати за подіями. Служив Микита у військовій частині А4051 на посаді старшого розвідника. На жаль, 22 грудня, виконуючи бойове завдання у районі населених пунктів Одрадівка та Опитне Донецької області, Микита Тонкачеєв загинув… Так і не побачив жодного разу свого крихітного сина, який народився 3 листопада. Свою надійну опору втратили діти, дружина, мама і сестрички. А Україна втратила ще одного справжнього патріота, вірного сина. Так мало слів, і так багато горя… Легких хмаринок Тобі, Герою! Україна обов'язково переможе і на віки вічні буде вільною! Бо інакше і бути не може!