Шумляківський Юрій Олександрович

Чесний, самовідданий, людяний, щирий, мужній, справжній патріот своєї Батьківщини. Люблячий батько, вірний та ніжний чоловік, сміливий воїн. Його загостренне почуття справедливості, не дало спокійно відсиджуватись дома.Пішов в тероборону, а згодом був мобілізований до 95 ОДШВ. А далі разом з побратимами направлений на Ізюмівський напрямок, нульові позиції. Три місяці пекла, а далі перенаправлений в Донецьку обл.,де і загинув. Виконуючи бойове завдання, проводячи зачистку місцевості, потрапивши у ворожу засідку. Отримавши смертельне поранення, від кулеметного обстрілу, прикривши своїх побратимів. Мій Юра був дуже доброю, веселою людиною, завжди з посмішкою на обличчі. Ми прожили у щасливому шлюбі майже 23 роки, міцно тримаюмись за руки. Пройшли багато чого. Перші сімейні пологи, він поряд зі мною. Про нас писала місцева газета"Лесин Край"2000р. Перший чоловік який був присутній на пологах, і перший син. А згодом через 6 років другі пологу, і він знову зімною, знову перший взяв дочку на руки. Дуже любив та беріг нас. Все життя пропрацював на будівництві. Своїми руками повністю переробив батьківський будинок,куди нас і привіз. Але прожили ми там лише 16 років. Любив свій будинок він там залишив частинку себе, все навколо нагадує про нього. Дуже любив спорт, особливо футбол. Багато зіграв любительських матчів. Любов до футболу привив і син, а син продовжує татове хобі. Сержант Шум, назавжди в наших серцях. Ми з дітьми будемо гідно нести світлу Пам'ять про тебе і твою любов до нас, до людей і України.