Корицький Віталій Ігорович

Корицький Віталій Ігорович народився 22 березня 1994 року у м. Березне Березнівського району Рівненської області. З 2000по 2009 роки навчався в школі N2 в м.Березне.У шкільні роки відвідував комп'ютерний гурток зі своїми друзями. Ще з шкільних років їхня дружня п'ятірка викликала захват і заздрість у всіх, вони були щирими відданими друзями до останнього. Після закінчення 9 класу місцевої школи опанував фах "Майстер з ремонту швейного обладнання", проте за професією не працював. Після навчання пішов працювати на місцеве підприємство різноробочим. З часом самотужки опанував професію оператора верстату для гнуття виробів з метало черепиці. На роботі зарекомендував себе старанним та сумлінним працівником,якого поважали та любили колеги та керівництво. Під час навчання познайомився зі своєю майбутньою дружиною та в 2012 році створили щасливу сім'ю. Незабаром у них народилася донечка Аліса. Віталій був дуже хорошим чоловіком : терплячий, дбайливий, щедрий, був дуже чуйним і добрим. Дбав про затишок та добробут своєї родини. Завжди допомагав людям, які просили в нього про допомогу. В 2019 році вдруге став щасливим татусем ще однієї донечки - Злати. Любив проводити вільний час з сім'єю, часто їздили на риболовлю. З початку повномасштабної війни не втікав, не переховувався , був готовий захищати Україну, але за станом здоров'я був мобілізований лише у листопаді 2024 року. Протягом 45 днів проходив навчання на військовому полігоні. 14 січня 2025 року прийняв присягу на вірність України. А вже 17 січня 2025 став на захист України в Харківській області на Куп'янському напрямку. Обіймав посаду солдат, стрілець-помічник гранатометника 1 стрілецького взводу 56 окремого батальйону територіальної оборони. Був добрим товаришем та вірним побратимом. Дбав про добробут своїх товаришів. 11 травня 2025 року отримав поранення. Побратими відчайдушно , до останнього намагалися врятувати Віталію життя, але на жаль в машині реанімації серце солдата зупинилося. Отримані поранення були не сумісні з життям. Поховали воїна на міському кладовище на алеї Героїв в м. Березне. У Віталія залишились кохана дружина,люблячі донечки,мама,сестра та бабуся з дідусем. Для них усіх він був надійною опорою та впевненим майбутнім,яке знищила та перекреслила фашистська росія. Пам'ять про Віталія залишились у серцях його родини та друзів