Гуртовий Артем Олександрович

ІСТОРІЯ ПРО НАЙКРАЩОГО СИНА, ОНУКА, ЧОЛОВІКА ТА БАТЬКА Усі рідні та близькі називали його Тьомчиком, і в пам’яті він тепер наш Тьомчик, наш Тьомочка. Мужній, сильний, розумний, турботливий, дружелюбний – найкращий. Таким пам’ятаємо його ми, таким його знатимуть наші донечки. Коли ми зустрілись, це було як «кохання з першого погляду». Його безмежна турбота, блиск в очах, увага, постійне бажання робити вдвох щось вперше і головне разом, повага до мене як до дівчини, і це так важливо тоді було, та і зараз. Здавалось, що після того як ми почали зустрічатись моє життя перетворилось на казку. Я була щаслива, мої очі світились від закоханості, якщо я і плакала, то завжди від щастя, і то було так часто. Бо дійсно він мене робив щасливою. З першого дня ми знали, що в нас все серйозно і надовго. Нам друзі казали, що ми як той пазлик, який так вдало склався. Тьомчик зробив мені пропозицію бути його дружиною через 3 місяці наших відносин і почув моє «так!». У нас було багато планів, надій та мрій. Перша мрія здійснилась – це наші донечки, мріяли про одну, а вийшло одразу подвійне щастя і коли тільки дізнались, я вперше побачила його сльози, тепер ми розуміємо, що все не просто так було. Не просто так ми часто ходили на сімейні фотосесії – це ж пам'ять, думали ми. Не просто так ми зробили собі подарунок в день весілля – гіпсовий зліпок наших рук, це ж так круто, збережемо наші руки і внукам будемо показувати, думали ми. Не просто так Тьомчик вирішив подарувати мені троянди з мила, перед тим як я народила йому донечок, вони ж до 10 років можуть простояти і ми завжди будемо згадувати те 16 лютого, думали ми. Ми так робили багато для пам’яті і тільки тепер я думаю, що все не просто так було. У нас є якісні сімейні фотографії і остання з Тьомою фотосесія була як раз 20 лютого, а 23 лютого ми вже могли їх разом переглядати; у нас є його зліпок рук, з один в один його морщинками, який я буду вже не внукам показувати, а нашим донечкам, які зовсім не встигли його пізнати; і квіти з мила теж на згадку, шкода, що дівчата вже не отримають їх від свого люблячого татка. Тьомочкою він завжди залишиться для своїх батьків та бабусь з дідусями. Він був першим сином у своїх тата з мамою, сином, який завжди скаже, що дуже любить, завжди підтримає, прийде на допомогу або за порадою. Я дуже вдячна його мамі та батькові за те, що виховали справжнього чоловіка, гарного батька, вірного друга. Це все зробили вони, вони виховали з нього людину з великої літери, якою пишаюсь зараз не тільки я. Тьомичем його запам’ятають друзі. Він завжди казав, що найкращий друг – це я, його дружина. Всі інші – друзі, товариші, побратими, знайомі. Він був вірним другом, на якого можна завжди розраховувати, який завжди допоможе, чим зможе. Після загибелі, так багато друзів, товаришів написали мені слова підтримки. Для всіх він залишився в пам’яті найкращим і ніхто поганого за нього ніколи не казав і я думаю, не скажуть. З першого дня і по сьогодні, я відчуваю сильну підтримку від друзів та знайомих Тьоми. Його побратими і досі скидають мені фото снарядів з написом «За Артема Гуртового» та відео їх випуску з криком «За Гуртового! За Старобільськ!». Хтось прапорець поставить на Майдані, теж «За Артема Гуртового і Герої не вмирають», це так приємно, що пам’ятають, підтримують, адже, немає нічого ціннішого за пам'ять. Я пишаюсь тим, що я Гуртова. Пишаюсь тим, що він залишив нам про себе таку пам'ять – наших донечок, внучок, правнучок. Він завжди буде в нашій пам’яті та серцях як найкращий. Знаю, що кожна нова людина, яка зараз зустрічається нам в житті – це від нього. Впевнена, що у нас є сильний Янгол-охоронець, який захищає нас з небес і це наш Тьома. Артем хотів і мріяв, щоб ми жили в Україні, мріяв про будинок в Карпатах, про сімейні спільні подорожі Україною та за кордон, хотів щоб донечки розмовляли українською, вчили вірші та слухали пісні українських виконавців… Обов’язково все буде так, як він хотів. Я зроблю для цього все, бо він заради нашого майбутнього зробив набагато більше – віддав своє життя! Безмежна і вічна вдячність йому за можливість жити, посміхатись і насолоджуватись кожним днем, хоча інколи це здається просто неможливим без нього. Але ми сильні і незламні, він би зараз найбільше не хотів бачити наших сліз і смутку, тому ми продовжуємо жити, ставити цілі перед собою та мріяти. Життя продовжується, але ми мусимо пам’ятати кожного і кожну, хто віддав заради нас найдорожче! Сьогодні, завтра і все життя – ми пам’ятаємо, любимо і сумуємо!