Петренко Андрій Євгенович

Андрій міксував у собі неймовірну кількість позитивних якостей. Він був фантастично талановитий, гарно малював та проектував, у юні роки спроектував та побудував катамаран, завжди намагався вивчити та дослідити щось нове. Мав дві вищі освіти: інженерну та економічну. Працював начальником цеху автоматизації в АТ "Фармак". Андрій народився в селі Сокирна Черкаської області. Однокласник Віталій, згадує Андрія, як того, хто мав жагу до знань, виділявся чесністю та порядністю, при цьому був дуже компанійським та веселим хлопцем.До школи потрібно було добиратися в сусіднє село, куди майже завжди їздив на велосипеді. Любов до велоспорту супроводжувала все його життя. Андрій брав участь у багатьох велотурах по всім куточкам України. Дуже любив гори, тому мав ідею з'їздити у велотур по горам Європи. В 2016 році Андрій спланував та реалізував з друзями свою мрію, веломаршрут подорожі налічував 3 країни. Він міг вранці прокинутися, сісти на велосипед, та 30 км крутити педалі до роботи, і це для нього був справжній релакс. Андрій був неймовірно турботливим татом. Коли сину Максиму було 6 місяців, він взяв відпустку та побудував дитячий майданчик у два поверхи для нього. Цього літа, там буде гратися і його донька Лілія. Андрій був поруч з донькою всього 7 місяців. Він, разом з Максимом обирав для неї ім'я, та завжди ніжно називав її своєю Лілеєю. За 5 годин до трагедії, Андрій побачив як зробила перші кроки донька. Я не можу передати словами, який він був щасливий бачити це. Він був ідеальний тато. Зі 100% процентною віддачею Андрій працював над своїми проектами, чи то вдома, чи на роботі чи на війні. На жаль, один проект який він розпочав, будучи у війську, йому не вдалося завершити. Але, вірю, що наш син зможе продовжити та реалізувати його ідею. Я не зустрічала людей подібних Андрієві, які б могли випромінювати таку потужну позитивну енергію, таких, які могли б так щиро посміхатися, як він. Друзі дуже цінували Андрія, адже він завжди міг прийти на допомогу, та "розрядити ситуацію". З ним завжди було весело, та водночас спокійно. Він був моєю світлою половиною, надійною опорою, та промінчиком добра в цьому несправедливому світі. Андрій любив повторювати фразу, що життя бентежне, тому потрібно прожити його на повну. Йому це вдалося, він прожив коротке, але таке гідне життя справжнього тата, друга, коханого чоловіка та героя своєї країни. Я тебе кохаю, зустрінемося у засвітах. Я тебе впізнаю за блиском в очах та шаленим ритмом серця!!!