Гавриленко Дмитро Петрович

Мій Діма був справжнім добродієм, мав особливу рису-бачити в людях тільки хороше. В свої 46 років він мав багато мрій та планів. Тільки б жити та жити. Клята війна.2014-2015 роках брав участь в АТО. З перших днів війни вступив до лав ЗСУ. Один з тих хто не міг просто сидіти і чекати. Був гарною людиною, для рідних був цілим світом. Таким його і запам'ятаємо-усміхненим, життєрадісним, надійним, товариським та люблячим життя. Був надійною опорою для мене і нашого сина. У вільний час любив рибалити, дуже любив квіти, особливо орхідеї. Це були його красуньки-так він їх називав. Дуже любив землю. Майже весь час працював. Відпочинок відкладав на потім. Дуже багато ще хотів встигнути зробити в цьому житті, але не встиг. Ворожа куля обірвала його молоде життя. В бою з вагнерівцями в Соледарі. Його останній дзвінок і слова - їдемо в саме пекло. Через 2 дні його не стало. За цю війну мав 2 поранення, після реабілітації знову повернувся на війну. Тоді я думала, що Господь його береже, але не цього разу. Мав позивний Пакемон. Так називали його побратими. Дімон-Пакемон.Чому він забирає найкращих? Тепер він-Янгол. Спочивай з миром, мій рідний. Нехай Господь прийме тебе в свої обійми. Ти житемеш вічно в нашій пам'яті.