Воронін Владислав Валерійович

Владислав «Woodstock» («Вудсток») Воронін народився у м. Дніпро 23 квітня 1995 року у великий світлий день Православного Великодня. З дитинства Влад був активним та мав багато захоплень. Займався рукопашним боєм, вільною боротьбою та боксом, був неодноразовим призером багатьох змагань, став чемпіоном Дніпропетровської області та здобув 1 розряд з боксу. Любив малювати і декілька років навчався в художній школі; грав на гітарі та був барабанщиком у місцевому музичному гурті. Найбільше йому до вподоби була гра на барабані-джембі. Під час навчання у рідній КЗО «СЗШ №1» створив шкільне телебачення та був його керівником й ідейним натхненником до випуску зі школи. Після закінчення у 2012 році школи вступив до Університету імені Альфреда Нобеля, де у 2018 році здобув ступінь магістра за спеціальністю «Право», отримавши диплом з відзнакою. Саме тут він познайомився зі своїм найкращим другом – Андрієм Гýсаком (позивний “Лицар”). З першого курсу університету Андрій та Влад завжди були разом. Разом навчались, разом відпочивали, разом працювали, і, згодом, разом захищали Україну. Також, разом хлопці стабільно вигравали університетські змагання «Золота Миля» у 2013-2015 роках. До цього часу юридична кафедра не мала успіхів у цих змаганнях, але юнакам вдалося три роки поспіль отримувати перше та друге місця для своєї рідної кафедри. Під час навчання хлопці проявили себе як здібні студенти, приймали активну участь в університетському житті. Владислав був одним з організаторів клубу юридичних диспутів університету, приймав участь у змаганнях з юридичних питань, а також отримав титул віце-містера університету 2013 року. Влад приймав участь у різноманітних заходах по всій Україні як волонтер та організатор. Він захоплювався волонтерським рухом та мав дуже багато друзів, які разом з ним були волонтерами на різних музичних фестивалях таких, як The Best City.UA, Woodstock, Faine Misto, Zaxidfest, BezViz, Тарасова Гора, заходах First Lego League «Robotica» fest, Interpipe TechFest та інших. Саме завдяки одному з його перших музичних фестів (Вудсток) народився позивний майбутнього воїна – «Woodstock». Сам Владислав пояснював свій вибір позивного тим, що це був період становлення його як особистості. Під час навчання в університеті Влад розпочав свою юридичну практику, почавши працювати в юридичній фірмі та згодом став Помічником Голови Ради адвокатів Дніпропетровської області. Після закінчення університету Владиславу запропонували стати викладачем на кафедрі права Університету ім. Альфреда Нобеля, де він невдовзі викладав багато різних правових дисциплін студентам. Він захоплювався викладацькою діяльністю, мав яскравий стиль викладання, а його лекції завжди були цікаві студентам. Також, після здобуття ступеню магістра, Влад вступив до аспірантури до Запорізького класичного приватного університету (у зв'язку з війною, на жаль, ступінь не здобув). У 2020 році Владислав став адвокатом, отримавши Посвідчення адвоката України. Мав незалежну адвокатську практику та був адвокатом в адвокатському бюро. До початку повномасштабної війни Владислав був успішним адвокатом та викладав багато курсів з права як викладач кафедри права; його клієнти та студенти згадують про Влада з вдячністю та пам’ятають його небайдужість до улюблених справ. З початку Великої війни, а саме лютий-березень 2022 року, Влад включився в допомогу країні як волонтер, де всебічно допомагав по м. Дніпру та області. Але, як вважав Владислав, цього йому було недостатньо для наближення Перемоги, тому він почав шукати шляхи, де міг би бути корисним, враховуючи власні знання та вміння. Влад мав звання молодшого лейтенанту запасу, яке здобув закінчивши у 2017 році військову кафедру Дніпровського Державного Технічного Університету Залізничного Транспорту. Тому, він став добровольцем і вже 20 березня 2022 року розпочав свій шлях в Збройних Силах України на посаді офіцера Військової Служби Правопорядку Східного територіального управління. На цій посаді він і продовжував займатися правоохоронною діяльністю, захищаючи права військових в ЗСУ. Проте, оцінюючи свої можливості, вже через півроку служби у ВСП, Владислав почав розглядати різні бойові підрозділи, в які можна було б долучитися за його спеціальністю. Таким чином, він зупинився на виборі 47 ОМБр, і восени 2022 року Владислав «Woodstock» подав рапорт на переведення до підрозділу, куди остаточно перейшов вже у квітні 2023 року. Старший лейтенант Владислав «Вýдсток» на посаді заступника командира з морально-психологічного забезпечення 1 механізованої роти займався питаннями особового складу. Влітку того ж року, попри тяжку втрату кращого друга й побратима Андрія «Лицаря» Гусака, який служив в цій же бригаді, Владислав «Вýдсток» продовжив воювати у складі 47 ОМБр. Разом з бригадою він приймав участь у боях за визволення селища Роботине Запорізької області, під час поранень командира своєї роти приймав командування ротою на себе як тимчасово виконуючий обов’язки командира роти. Влад завжди опікувався не тільки особовим складом своєї роти, а й всіляко підтримував родини своїх воїнів. Він продовжував бути захисником-адвокатом для своїх побратимів та посестер і завжди захищав їхні права. За участь у боях за визволення селища Роботине 16 жовтня 2023 року наказом Верховного Головнокомандувача – Президента України Володимира Зеленського – Владислав «Вýдсток» Воронін був нагороджений державною відзнакою – медаллю «За військову службу Україні». В жовтні 2023 року 47 ОМБр «Маґура» було переведено на Авдіївський напрямок, де воїни стали на захист таких населених пунктів, як селище Красногорівка, селище Степове, селище Бердичі, тощо. В цих пекельних боях багато побратимів Влада дістали поранення або навіки лишились в строю. Зокрема, в одному з таких боїв, командир 1 механізованої роти 47 ОМБр «Маґура» отримав важку контузію, та Владислав залишився єдиним офіцером роти. Він прийняв надскладне для себе рішення – прийняти командування ротою на себе як тимчасово виконуючого обов’язки командира роти та згодом посісти посаду командира роти. З жовтня 2023 Вудсток приймав безпосередню участь у стрілецьких боях, які вела його рота, отримав медаль «За мужність у бою». Побратими ділилися, що йшли за ним на позиції та у бій як за надійним та самовідданим командиром. Він не боявся проявляти ініціативу на полі бою та брати відповідальність за життя своїх бійців на себе. 29 листопада 2023 року Владислав командував групою своїх бійців, стримуючи прорив ворога біля селища Степове Покровського району Донецької області. У тому останньому для Вýдстока бою, він, разом з побратимами, зуміли зупинити наступ ворога на селище Степове та втримали позиції своєї бригади. Ворогові все ж вдалося зайняти селище Степове, але лише через три місяці… В тому стрілецькому бою Влад, за словами побратимів, прийняв відкритий бій з ворогом, знешкодивши численну кількість окупантів. На жаль, під час того завдання, Владислав Вýдсток отримав мінно-вибухову травму, внаслідок якої загинув як справжній воїн на полі бою, навічно залишившись в строю. Вдома на Владислава чекали дружина, брат, батьки та дідусь. Будучи в статусі зниклого безвісти впродовж трьох тижнів, рідні все ж таки отримали змогу з ним попрощатися у грудні. День прощання припав на не менш світлий день – це були Різдвяні свята, коли Владислав пішов у засвіти… Місце вічного спочинку Вýдстока знаходиться у рідному місті Дніпро, на Новоклочківському кладовищі.

В памʼять про неймовірну людину та хороброго воїна близькі продовжують справи Владислава: – 24 березня 2024 року відбувся чемпіонат України з Workout, присвячений полеглим воїнам Владиславу Вороніну та його другу Андрієві Гусаку; – через місяць, до дня народження захисника, був проведений вечір пам'яті, під час якого презентували пісню-присвяту «Вудсток Назавжди» (автор – побратим Павло Прижегодський, позивний Гітарист), а також успішно організований аукціон зі збором коштів підрозділу ЗСУ, в якому служить його батько;
– тієї ж весни, кафедра права, де навчався Владислав, видала збірник тез з наукової конференції на тему євроінтеграції, присвятивши його своїм випускникам Владиславу Вороніну та Андрієві Гусаку; – в рамках проведення фестивалю “Файне Місто”–2024 був організований меморіальний куточок з полеглими членами команди і випущена лімітована кава, присвячена двом друзям і побратимам – Владиславу “Вудстоку” Вороніну та Миколі “Каштану” Оранському, виручені кошти з якої були направлені на “Азов”; – в памʼять про Владислава дружина Вікторія провела зйомку до дня першої річниці їхнього весілля, продовжує розповідати про коханого світові, ділячись інтервʼю в медіа, а також долучається до подій та зборів памʼяті. Владислав проявив найбільшу чесноту – любов до своєї землі, до своєї країни, до своєї нації. Він – той, хто мав все: мрії, пригоди, друзів, кохану, але обрав найвищі цінності – Волю та Гідність. Він – той, хто вступив у відкриту битву із ворогом, віддав найдорожче, що в нього було – своє життя за свободу кожного з нас. Він – наш Герой, за що був відзначений державними нагородами. Він – приклад мужності та відваги. Він – взірець справжньої дружби. Він – гордість нашої нації. Честь і шана Воїну та Герою Владиславу «Woodstock» Вороніну!