Перегончук Сергій Миколайович

Перегончук Сергій Миколайович командир 2-го взводу оперативного призначення 2-ї роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) 2-го батальйону оперативного призначення військової частини 3028 Національної гвардії України, народився 27.11.1977 року в с. Трушки Білоцерківського району, Київської області. В дитинстві Сергій відрізнявся від всіх дітей, своєю посмішкою, ніхто ніколи його не бачив сумним. Був дуже активною та енергійною, допитливою дитиною. Сергій виховувася в родині з любов’ю, де батько завжди вчив поважати жінок, а мати прививала йому шану до старшого покоління. Велику роль у житті Сергія відіграв дід Андрій, який колись також боронив свою Батьківщину саме під його авторитетом Сергій і став справжнім патріотом та почав цікавитись історією України. Він завжди піклувався про оточуючих, дома в дитинстві навіть не сідав до столу, поки не принесе стілець мамі та молодшій сестрі. Ще в юності був душевним та турботливим до своєї сім’ї, ніколи не приїде додому з пустими руками. Він був опорою для батьків. Закінчив 9 класів в Загальноосвітній школі №4 м.Калинівка, Вінницької області. Після вступив до Тульчинського ветеринарного технікуму м.Тульчин, Вінницької області. В 1996-1998 роках проходив строкову службу у спецпідрозділі «Ягуар» м.Калинівка Вінницької області. З 1998-2001 навчався в Білоцерківському державному аграрному університеті, де здобув професію ветеринар. З 2003 році почав працювати у підрозділі ветеринарної міліції з проведення карантинних заходів, де отримав звання майора. За період служби заохочувався 14 разів. В 2008 у нього народилась дочка Софія та 2010 році син Андрій. Сергій, був гарним батьком, завжди піклувався про дітей та дуже їх любив. У 2014 році, з початком проведення антитерористичної операції на сході України, взяв до рук зброю та став на захист рідної землі. По життю був дуже наполегливою людиною. Він був чесним, принциповим та сильним за духом. Людиною щирої душі та з відкритим серцем. Сергій відрізнявся почуттям справедливості та чесності. Він був справжнім патріотом, мав особисту думку щодо політики та завжди відстоював її, любив Україну та віддав за неї своє життя, заради нашого світлого майбутнього. У 2016 році поєднав своє життя з дружиною Ольгою, Сергій був дуже гарним сім’янином, турботливим та романтичним чоловіком. 2016 року підписав контракт в військовій частині 3028, де пройшов підготовку та здобув кваліфікацію інструктор, чим дуже пишався, йому подобалось ділитись знаннями та навчати особовий склад. В армію прийшов із званням сержант, але завдяки своїй міцній волі та лідерським якостям отримав звання старший лейтенант. Він відважно ніс службу, виконував накази, любив свою країну та піклувався про особовий склад ніколи не жалівся та героїчно боронив свою державу та віддав найцінніше -своє життя. Під час повномасштабного вторгнення брав участь у боях під Білою Церквою, Київ, Житомирська траса, Мотижин, Ірпінь, Буча, Лисичанськ, Сєверодонецьк Білогорівка де отримав вогнепальне поранення в руку, але після лікування повернувся до служби. 26 лютого 2023 року поблизу населеного пункту Спірне Донецької області в боротьбі з російськими окупантами від поранення несумісного з життям загинув, похований на центральному кладовищі в м.Калинівка на алеї слави. Був нагороджений відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції»2016 рік, Указом Президента України нагороджений медаллю «Захиснику Вітчизни» 2023 рік, УКАЗОМ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №500/2023 Про відзначення державними нагородами України від 23.08.2023 року орденом «За мужність» третього ступеня, та наказом командувача Національної гвардії України від 27 травня 2023 року №111 було присвоєно звання капітан нажаль посмертно. Сергій був найкращим сином з найкращими батьками, найкращим батьком з найкращими дітьми, найкращим зятем з найкращою тещею та найкращим чоловіком з найкращою дружиною...ось так він робив всіх кращими бо сам був найкращим

він віддав найцінніше за свою країну своє життя та стукіт власного серця... біль ....