Мулько Віталій Миколайович

Хочеться пам'ятати Віталіка лише усміхненим, адже почуття гумору було невід'ємною його частиною. Хоча останні дні перед загибеллю все меньше можна було побачити посмішку на його обличчі, через осяжні реалії війни. Найкращий чоловік, який щиро подарував мені кохання. Найкращий тато для двох синів Марка та Михайла. Найкращий син, брат, друг, колега і ще багато най... Нам усім не вистачає його слів, обіймів, підтримки та порад. До війни встиг зробити багато користі людям, адже працював психологом не для галочки, а за покликом серця. Любив дуже дітей (не лише своїх) і присвятував ним свій вільний час - часто їздив в табори, дитячі будинки, проводив ігри, тренінги, навіть мав мрію створити будинок для реабілітації діток із СЖО (з цією метою створив БФ)... Тепер це в нашій пам'яті та серцях.