Фомінчук Михайло Сергійович

Я хочу розповісти про мого коханого. Міша був дуже світлою, гарною і цікавою людиною. Побачивши його в перший раз, в 2014 році,я одразу влюбилася в його ярко-блакитні очі. Ми жили життя, будували плани, народили свою єдину донечку, Алісу і планували другу дитину, як почалася війна. 24 лютого 2022 року,в мій день народження, чоловік пішов у військкомат і почалася його служба. Я з малою дитиною підтримувала його,ховала сльози в подушку і думала - "Але іншим ще гірше". 8 жовтня 2023 року я останній раз говорила з чоловіком. Розповідала про щось дурне, донька цьомала телефон, а Міша дивився і просто плакав від радості нас бачити....Як потім виявилося - в останнє. 1,5 року пошуків і сподівань - "Живий,Боже, хай буде живий!". 4 лютого 2025 року ми поховали нашого коханого. Чоловіка, татуся, сина. Я і 3-х річна донька тепер повинні жити без нашого Міши.