Лісковський Євгеній Олександрович

Ми з чоловіком познайомилися у 2010 році,доля привела нас в одне місце з різних куточків Дніпропетровської області. Спочатку дружили,спілкувалися,гуляли. Через три тижні сказали перше "Я тебе кохаю" . В 2011 році в серпні чоловік на морі зробив мені пропозицію,стоячи на колінах у воді, я сказала "Так" не роздумуючи. В 2013 році нам дістався зруйнований і непридатний для життя будинок,ми власноруч та допомогою моїх батьків,зробили ремонт,щоб мати своє-власне гніздечко. У 2015 у вересні ми одружилися і повінчалися,на день міста Дніпро,нашого міста. 2019 року в нашому будинку сталася пожежа,знищивщи все те,що ми так довго будували. Ми були в розпачі, але взяли себе в руки і з допомогою моїх батьків,знову відбудували свій дім. У 2020 році у серпні в нас народився прекрасний довгоочікуваний син,чоловік його дуже любив і дуже ним пишався. На початку повномаштабного вторгнення,немаючи жодного бойового досвіду і служби в армії,мій чоловік добровільно долучився до лав 128 ТРО м.Дніпро.(потім стала називатися 128 Важка Механізована Бригада "Дике Поле"). 2 місяці проходив підготовку на штурмовика,але потім розпочали навчання на мінометника. 2023 році був Командиром мінометної батареї,захищав нас на Донецькому напрямку. На прикинці 2024 року пройшов навчання на артиллериста (гармата). В тому ж році були переведені на Запорізький напрямок. На початку 2025 отримав нагороди "Золотий Хрест" та "Хрест ракетних військ і артиллерії". Неодноразово нагороджений почесними орденами і медалями,грамотами від міського голови м.Дніпро. Коли приїздив додому,йому хотілося лише тиші і нас з сином поруч. Хотілося просто відчути "Я вдома. Рідні зі мною". Часто коли вдавалося потрапити додому,просто сідав на диван і мовчки спостерігав за нами,ніби не міг повірити,що це відбувається насправді. Чоловік для мене був найріднішою,найкращою людиною,людиною - єдиним,кому я довіряла як собі. Як він мені казав,що я його мрія,яка збулася...А він моя. Планували зустріти старість разом,в колі сина і онуків... У грудні 2025 року внаслідок атаки ФПВ дроном мій чоловік загинув і я разом з ним. На початку 2026 року нагороджений Орденом "За мужність 3 ступеню" посмертно. Я його кохаю від землі до неба,а він мене- від неба до землі. Наші душі разом,саме на тому місці де це відбулося. Ми з ним назавжди.