Востріков Валерій Олександрович

Мій чоловік, військовослужбовець Збройних Сил України 406-тої окремої артелирійської бригади ім. генерала — хорунжого Олексія Алмазова, Востріков Валерій Олександрович, народжений 09.04.1998 р. у м. Запоріжжя , який загинув 19.07.2023 р. , захищаючи нашу державу, під час виконання бойового завдання в смт. Велика Новосілка , Волноваського р-ну, Донецької області. У березні 2022р. Валерій (позивний - Рагнар) поповнив ряди добровольців територіальної оборони, а з 20 червня 2022р. вступив до лав добровольців ЗСУ у ряди артилеристів - Богів війни. Разом із побратимами боронив селища в районі Бахмута, стали другим форпостом щодо стримування російської навали. Бійці щодня й щоночі стримували ворога на передовій і з самого початку і до кінця Валерій був на нульовій позиції . Його побратими зазначили, що він був справжнім воїном, людиною слова, мужності, зразком незламності та міцності духу. Потім боронив чи мало селищ Херсонської області та з надлюдською стійкістю і мужністю вони утримували свої позиції на фронті. За рідну українську землю стояли живим щитом проти ворожої артилерії і танків. Згодом став командиром гармати захищаючи Новобахмутівку Донецької області. Виконував бойові завдання по утриманню бойових позицій повʼязаних із захистом незалежності та територіальної цілісності держави в таких областях як: Запорізька, Херсонська ,Донецька. На його рахунку чимало влучних цілей! Про які Президент казав у своїх щоденних зверненнях та вшанував орденом «Слава Україні». Рагнар був справжнім воїном, завжди всім допомагав, ніколи ні на що не скаржився, був прикладом та справжнім патріотом України. В свої 25 років був людиною з великої букви, йому не була байдужа подальша доля побратимів і нашого народу , 19.07.2023 отримав поранення несумісне з життям у Волноваському районі Донецької області. Валерій мав багато планів на життя,дуже хотів дітей та клята війна все змінила… Не шкодуючи власного життя , захищав кордони України та виборював мир для всіх нас. Надійний, сміливий,віданий, люблячий чоловік , син і брат приклад для наслідування. Таким ми назавжди памʼятатимемо Валерія Вострікова. Вічна памʼять і шана всім полеглим Героям за наше вільне майбутнє! Я пишаюсь своїм чоловіком, його незламністю та патріотизмом , він був кращим з кращих, завжди усміхнений , завжди скромний і щирий, най найкращий у всьому! Ми дуже хотіли дітей, дуже чекали нашої Перемоги щоб разом подорожувати Україною , Валера дуже хотів показати краєвиди України своїм дітям та розповісти багато історій які були прожиті на війні, його мрія була збиратися сімʼями з побратимами та їздити в український Крим, Залізний порт, Бердянськ та відвідати кожний наш деокупований клаптик. Слава всім, хто боронить та захищає Україну !