Абубакаров Тімур Солтагірович

Абубакаров Тімур Солтагірович «Тамерлан» Народився та виріс у с. Наталівка, Звягельського ОТГ, Житомирської обл. Закінчив вище професійне училище за спеціальністю маляр-штукатур. Через плутанину із результатами тесту ЗНО з української мови не зміг вступити до вишу. Тому пішов на строкову службу після проходження якої заключив контракт із 30 ОМБр ім. князя Констянтина Острозького. Побував у складі миротворчих місій у Косово та Ліберії. З 2014 року захищав кордони нашої країни у складі АТО-ООС. У 2018 демобілізувався. За власною ініціативою став донором ремонту навчального класу у рідній Наталівсткій школі. Та почав будувати кар’єру у цивільному житті. Одружився. Закінчив Київську школу економіки, Українську академію лідерства, Українську соціальну академію, міжнародну програму з оптимізації та управління виробництва REFA-INTERNATIONAL. Працював фахівцем з оптимізації виробництва на «Обербетон-інвест» у м. Житомир та «Костал-Україна» у м. Бориспіль. Був активним учасником громадських та соціальних процесів у рідному місті Звягель. Допомагав напрацьовувати ідею реалізації стратегії розвитку міста. Також був активним учасником бізнес форумів та громадянських ініціатив у столиці. Підтримував ветеранський рух. Не припиняв допомагати армії як волонтер. Тренувався навичкам стрільби та фізичної підготовки, оскільки розумів, що ці професійні вміння ще знадобляться. Любив активний спосіб життя, а саме біг, лижі, сплав на байдарках. Любив гори та разом з дружиною піднімався на українські, польські і словькі гірські вершини. Любив подорожі країною та світом. Завжди ходив з книгою, любив читати. Вважав, що ніколи не варто переставати вчитися та вдосконалюватися. Цікавився соціальним підприємництвом та лідерством, філософією, психологією, біологією людини, особистісним розвитком та бізнес процесами, футболом, стрільбою. Був меценатом та донором для волонтерських ініціатив. Був надзвичайно комунікабельним, вмів дружити, підтримувати та допомагати. 21 вересня 2021 року народилася донька Устина. До повномасштабного вторгнення з сім’єю проживав у м. Бориспіль. 22 лютого 2022 року пішов до військомату стати на облік на військові збори, бо розумів неминучість повномаштабної війни. 24 лютого вирушив у рідну 72 ОМБр ім. Чорних Запорожців до командира та друга Андрія Верхогляда «Лівша». Обороняли Київщину. Бориспіль , Бровари встояли завдяки Чорним Запррожцям. Звільняли Чернігівщину, Сумщину, села Харківщини та, врешті, боронили Донеччину. З березня 2023 року став головним сержантом 118 ОМБр. Входив до робочої групи реформування сержантського інституту при командувачу Сухопутними військами. За напрацюваннями Тімура вже працюють найкращі підрозділи ЗСУ (інформація, на разі, закрита). Загинув 2 серпня 2023 року виконуючи бойове завдання на Запорізькому напрямку.