Засвіти - Книга пам'яті

Романенко Павло Сергійович

ПідтвердженоРоманенко Павло Сергійович
  • роки життя:
    26.08.1992 - 24.05.2022
  • місце загибелі:
    н.п. Довгеньке, Ізюмського району, Харківської області
  • місце народження:
    село Біляївка Оренбурзької області, рф
  • місце поховання:
    м. Київ, Лісове кладовище

Про Романенко Павло Сергійович

Павло народився у селі Біляївка Оренбурзької області РФ. Згодом переїхав до Києва. Закінчив Житомирський державний технологічний університет за спеціальністю «Автомобільний транспорт». Мій чоловік з 2014 року учасник бойових дій, ветеран війни. Брав активну участь у Революції Гідності. З 2014 року активно приймав участь в АТО/ООС. Коли почалася російсько-українська війна у 2014-му році, пішов добровольцем захищати Україну у складі 11-го батальйону територіальної оборони «Київська Русь». У 2015 році демобілізувався. У 2017-2018 роках проходив службу у полку поліції особливого призначення «Миротворець» Національної поліції України у Київській області. У 2018-2019 роках був інструктором з особистої безпеки тренінгового центру Нацполіції. Влітку 2019 року Павло знову пов’язав своє життя вже із ЗСУ. Служив у 131-му окремому розвідувальному батальйоні ЗСУ. Але завжди мрія бути десантником. У жовтні 2020 року Павло підписав контракт з 95-ю окремо десантно-штурмовою бригадою, ДШВ ЗСУ, позивний «Кандагар». За вісім років війни пройшов найгарячіші точки Донецької та Луганських областей: Дебальцево, Словʼянськ, Авдіївка, Краматорськ, Зайцеве, Щастя, Майорськ, Сєвєродонецьк, Широкине, Красногорівка, Троїцьке, Павлопіль, Мар’янка, Торецьк, Чернухине, Фащівка, Кам’янка, Долина та Довгеньке. За зразкову службу у ЗСУ та Нацполіції був нагороджений численними грамотами та медалями. В кінці жовтня 2021 року Романенко Павло разом з бригадою знову відправився на ротацію в ООС. З 24 лютого 2022 року перебував на першій лінії зіткнення та стримував наступ ворога у Донецькій області. На початку березня 2022 року бригаду було перекинуто на Харківський напрямок, де стримували наступ ворога і тримали оборону в н.п. Долина, Кам’янка та Довгеньке. В одному із виходів, рота потрапила у засідку з противником та відходячи опинились на мінному полі, але Павло не побоявся, та прийняв на себе командування і вивів побратимів через мінне поле, всі повернулись живими та неушкодженими. Так як він був фахівцем та спеціалістом з розмінування першого рівна за кваліфікацією «спеціаліст 3 класу, ВОС 166 - сапер». 4 липня 2022 року Указом Президента України Романенка Павла Сергійовича було нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно). Поховали Героя на Лісовому цвинтарі у Києві. Вдома на нього чекала дружина та його малолітня донечка Ксенія. «У звичайному житті Павло завжди був світлим, доброзичливим, сміливим, справедливим. Але на війні був безжальним до ворогів. Друзі та побратими називали його «Розвідник від Бога», «Справжній Вікінг», «вроджений диверсант». Він був товариським, побратими його дуже любили та тягнулись за ним, брали приклад з нього».

Моменти з життя

26.08.1992

Народився у село Біляївка Оренбурзької області, рф.

24.05.2022

Похований у м. Київ, Лісове кладовище.