Кондратюк Ярослав Сергійович

Ярослав народився у селі Великі Дедеркали Тернопільської області, жив у місті Тернопіль. Ще зі шкільних років мріяв про військову службу, тому одразу після випуску з місцевої школи №16, у 2012 році, пішов на строкову службу. У березні 2013 року був зарахований до лав 30-тої окремої механізованої бригади імені князя Костянтина Острозького. Взяв позивний "Тернопіль". Ніс службу в складі 30 ОМБр до жовтня 2020. Звідти в тому ж році перевівся до 128-ої окремої гірсько-штурмової бригади, в складі якої загинув, захищаючи Україну та український народ. Брав участь у запеклих боях за Рідкодуб, Савур-Могилу, Світлодарку, Мар’янку, Широкіне, Дебальцеве, де був поранений. А також у боях за Пологи та Гуляйполе. Дуже любив собак. На фронті врятував цуценятком собаку Дрейка, пізніше подарував його батькам. Потім у нього з'явився аргентинський дог Оскар. Удвох вони боронили Україну на фронті. Ярослав у складі 128-ої окремої гірсько-штурмової бригади за високий професіоналізм та відповідальність отримав посаду головного сержанта роти. «Слова пусті. Не висловити тугу за тобою. Люблю!» – зазначила наречена Євгенія. «Сумна трагічна звістка прийшла і до нашої родини... Ворожа куля не оминула і нашого Ярослава Кондратюка... Він, як і багато наших хлопців віддав своє життя за вільну Україну... за мир у світі!.. Його бій закінчився на високій ноті, з Україною в серці. Він покинув цей світ, ще не маючи своїх дітей, але віддав життя за наших малюків і їх майбутнє! За наше МАЙБУТНЄ! Він пішов з честю, гідно, безстрашно, як Великий Син Свого Народу! Славчику, дорогий наш, ти завжди будеш жити у наших серцях, бо Герої не вмирають. Низько вклоняємося нашому патріоту – Сину України і Його батькам. Він – гордість нашого роду!..» – написала Оксана Гойсан. Посмертно Ярославу присвоєно звання Почесного громадянина Тернополя. Поховали захисника на Алеї Героїв Микулинецького цвинтаря у Тернополі. У Ярослава залишилися батьки, брат і наречена.