Алімов Олександр Володимирович

Його віра та щирість були непохитними. Я почну з кінця, 5 грудня 2022 року мій чоловік загинув захищаючи наші українські землі від ворога. Я знаю, що є люди дуже схожі на душі, які живуть серед нас, у них велике серце, добрі наміри та величезна віра. Таким був мій Саша. Без вагань і без страху він добровільно, в лютому 2022 року вступив до лав 125 бригади ТрО Львова. Був зарахований до військової частини, яка базується у Львові, але до війська пішов з наміром зробити все можливе для нашої перемоги, тому прийняв рішення перевестися до іншої частини, яка потім вирушила на схід, в гарячі точки. Яке життя ми мали до війни? Наші стосунки були добрими, щирими, простими і ми багато розмовляли, думаю, саме розмови зробили нас найріднішими людьми у світі. Ми об'їздили багато країн світу, обоє у сфері ІТ, мріяли про власний дім, дітей і про старість з коктейлями на березі моря. З ним не було страшно. От ніколи. Навіть у наші важкі моменти я знала, що він буде завжди поруч, про таких людей жартують "partner in crime"! Мала за щастя побачитися з ним у його відпустці. Запитала його чи хоче повернутися назад в частину у Львів, і тут бути корисним. "Якщо я зараз не повернуся до хлопців на 0, то якась дружина не побачить чоловіка, ти ж хотіла мене побачити" - сказав Саша, і я не продовжувала. 5 грудня 2022 року Саша очолив групу швидкого реагування, йшов на позиції, щоб допомогти своїм побратимам вийти живими з бою. Але він не повернувся. Хлопців врятував. Великий біль у тому, що ми шукали його тіло ще 10 днів. 10 днів пекла, розпачу, але й надії, а може живий? Найдивніша молитва, яку я коли-небудь промовляла до Бога: "допоможи знайти тіло", я молилася крізь сльози та все ж була надія. Яка потім розвіялася, на жаль. Мого чоловіка звати Алімов Олександр, його позивний АЛІ. Для мене він моя душа, моє серце і мій рідний дім. Я чекаю зустрічі, коли на це буде час та місце.