Канцер Сергій Олександрович

Як тільки я його побачила перший раз ,я зрозуміла ось він чоловік моєї мрії,високий ,блакитні як небо очі та іще військовий. Нас познайомила подруга і так почалась наша історія ,ми мали обоє діток від попередніх шлюбів Сергій доньку Марію Я сина Дмитра але чоловік хотів сина це було його бажання яке я виконала у нас народився син Іван .Весь цей час Сергій служив за контрактом ,з початку2014 року був мобілізовоним проходив службу в 40 бат "Кривбас",брав участь в боях за Дебальцево а потім була служба в 28 бригаді і 57бригада 17 бат це було останне місце служби .24 лютого він був на пепедовій коли почалось повномасштабне вторгнення .Незважаючи на поганий зв'язок він дзвонив кожного дня це було так важливо ... І ранком 8 квітня позвонила дружина його побратима і сказала що мого чоловіка більше немає ,немає мого життя .Я почала шукати номер командування і мені підтвердили цю інформацію сказали що тіло чекати до 10 днів після.Але неме приголомшили звісткою що тіло мого чоловіка лишилось на полі бою ,і та територія не є під контролем України. Я почала шукати вихід з цієї ситуації але нажать у мене нічого не виходило ,бо там йшли страшні бої .Частина надала документи і я визнала його померлим .Уже скоро рік як я не можу поховати його ,немаємо куди прийти і це дуже гнітить душу ...Але я нездаюсь івірю що ми заберем і позоваємо як він на це заслуговує .Сергій мав багато друзів ,був завжди на позитиві ніколи не падав духом .Зараз ми всі дуже сумуємо за ним Іван знає що він на небі ,що його татко тепер зірочка .