Сильченко Микола Миколайович

Сильченко Микола Миколайович служив стрілецем-гранатометчиком 2-го протитанкового відділення взводу вогневої підтримки батальйону спеціального призначення «Донбас», молодший сержант. Загинув виконуючи бойове завдання по обороні населеного пункту біля с.Студенок (с.Букіно) від мінометного обстрілу.Разом з Миколою загинуло ще троє його побратимів.Один отримав важкі поранення. Микола до свого дня народження не дожив трохи менше 2 місяців.Йому назавжди 35 років. В 2014-2015 роках Микола брав участь в АТО, служив в 22-ому мотопіхотному Батальйоні, був командиром бойової машини. Був нагороджений Державними відснаками президента за участь в АТО, та ветеран війни. «Дуже важко повірити, що його більше немає, але для нас він завжди живий, і ми будемо чекати його до останнього подиху, чекати його обіцяний дзвінок. Знаєте, коли я зустріла Миколу, я помітила, що він розумний і розвинений не по рокам. Дуже начитаний, розумний, добрий, справедливий, веселий.Він обожнював природу та тварин. Всіх дітей він носив на руках, він їх дуже любив і робив для них все. За спільне з ним життя я була самою щасливою жінкою, якою тільки можливо бути!Ми дуже любимо Миколи і завжди будемо любити його!» Посмертно Сильченко Миколу Миколайовича нагородили орденом за мужність ІІІ ступеня. В Миколи залишились батьки, дружина Валентина, діти Іван 3 роки та Ольга 2 роки.