Бухаров Олександр Сергійович

Військовий Олександр Бухаров любов музику та мріяв про подорож в Карпати. Олександр Бухаров історія воїна, дбайливого тата і чоловіка, який до кінця залишився вірним своїй присязі. Його життєвий шлях від хлопчика з багатодної сім'ї до мужнього воїна, який двічі пройшов пекло на Херсонщині та загинув на Донеччині. Це історія батька що мріяв бачити своїх синів щасливими, і чоловіка , який до кінця захищав Батьківщину . Олександр Бухаров народився в селі Якушинці Вінницької області 11 листопада 1984 року . Виріс у багатодітній родині - сам був із двійні та мав ще двох братів. Дитинство Олександра було не простим : батько залишив сім'ю коли йому було лише 6 років. Мати виховувала 4 синів сама. Олександр з малку легко заходив друзів , адже був добрим , веселим та чуйним.Умів підтримати та допомогти. У 2014 році він з коханою Аліною. Невдовзі в подружжя народилися дуже бажані сини - Ілля та Єгор,, яким на сьогодні 11 та 8 років.Олександр добре знав, що таке відсутність тата, намагався дати своїм дітям усе. І це стосувалося не тільки матеріальних речей,, а при за все - любові. Справжньої батьківської любові та уваги, аби хлопчики росли в дбайливій сім'ї та бачили в своєму татові приклад. Щороку Олександр возив сім'ю на море. В останє літо розповідав, що мріє поїхасти з рідними в Карпати, стрибнути з моста над водоспадом Пробій у Яремчі. Також мріяв сттрибнрути з парашута. Проте потрапити в гори йому більше не судилося. Тепер дружина Героя намагається здійснити його мрії за двох... На вершину гори сім'я Олександра взяла його фото, аби подумки і символічно він був із ними. Вже не так як колись, але назавжди у сердці. 27 лютого 2022року Олександр вирішив стати на захист Батьківщини. Для дружини та дітей він купив квитки до Польщі, аби вберегти від небезпеки, а вже після того, як ми тереинули кордон повідомив " Я у війську".Спочатку два роки служив у Вінниці в 456-та бригада транспортної авіації імені Дмитра Майбороди , пізніше проходив навчання в Житомирі та в Стрію .Потім його прикомандирували до 35 бригади морської піхоти і хоробрий воїн виконував небезпечні завдання на Херсонщині . Його перший вихід був на лівому березі Дніпра Козачі острови під Кринками. Коли побратими отримали поранення залишився сам на позиції. 26 днів на боковому завдані без звязку. На 25 день він зателефонував і сказав, що інших хлопців поруч заберають, можливо і мене скоро заберуть. Тоді серце завмерло . Але вночі зателефонував ще раз і сказав " Мене забрали! Ціною чужого життя . Ті хлопці не вижили їм не хватило пару годин...Другий вихід тривав 33 дні без перерв та відпочинку. Та через декілька днів його підрозділ перевели на Донетчину і відразу бойовий вихід. Своє сорокарічя він зустрів в окопі під вибухи та обстріли. Остання розмова з дружиною була 17 листопада 2024 року . Того дня вони з сином привітали один одного з днем народження. Розмова тривала декілька хвилин, але для дружини вона вважалася вічністю. Вже 19 листопада "БОС " повідомив що по ньому працюють дрони зі скидами, і від тоді зв'язок із його позицією біля н.п Вознесенка Донецької області обірвався. Від тоді Олександр вважався зниклим безвісти, а для його дружини світ назавжди змінився на " до" а " після " ... Шість місяців невідомості . І хоча серце її огортала чорна тривога вона попри все жила надією. У продовж багатьох місяців сім'я щосуботи брали участь в акціях на підтримку зниклих безвісти та полонених. Стукали в усі двері , писали звернення. У сніг, дощ жінка з синами і родиною Олександра боролася за його повернення додомуА світлини хлопчиків, які на передодні нового року просили замість подарунків обійми Тата облетіли всю Україну. Але дива не сталося 4 травня 2025 року на 11 річницю весілля дружині принесли страшну звістку про загибель Олександра. Збіг ДНК, обмін тілами, смерть... 16 травня ГЕРОЯ поховали в рідному селі Якушинці що на Вінниччині . За життя Олександра Бухарова відзначили медалями " Ветеран Війни ", " Воля та Честь " орденом " За мужність 3 ступені" , відзнаками " Комбатантський Хрест ", "За оборону України " та посмертно орденом "За мужність 2 ступені". В Олександра залишилося двоє синів, дружина, мати та троє братів ..