Пірич Анатолій Степанович

Толік був справжнім патріотом України, коли почався Майдан він рвався туди, але поки думав, вагався то все трохи минуло. А потім в 2015 пішов до лав ЗСУ. Був в гарячих точках (Горлівка, Авдіївка) в складі 25 ДШБ. В 2016 повернувся до дому, мав проблеми зі здоров'ям, але весь час говорив, що за побратимів, які загинули хоче помсти. І в травні 2021таки повернувся до лав ЗСУ, але вже в складі 57ОМПБ,42 бат. Коли почалася війна, він зустрів її на нульових позиціях під н.п Щастя. Попали в оточення... вийшли. В травні 2022 отримав поранення після численних операцій (загалом їх було 17)та двох місяців реабілітації повернувся до своїх хлопців. А в грудні 2022р у нас його забрали назавжди. Пекучий біль, невимовна втрата, як жити далі, я не знаю... Адже він був доброю людиною із щирим серцем, завжди підтримає, прийде на допомогу... Любив займатися різьбою по дереву, подобалось власноруч робити рибальські снасті, виготовляв ножі.. різні.. міг зробити все:міг блискавку вшити в куртку, міг авто поремонтувати... В компанії був, душею компанії... Чомусь Бог забирає найкращих... Він був найкращим чоловіком, батьком, другом. Герої не вмирають, тому ти житимеш вічно в нашій памяті, в наших серцях. Слава Україні! Героям слава!