Тимощук Юрій Миколайович

Мій коханий був дуже доброю людиною, завжди переймався проблемами інших людей, жив для інших. Вмів кохати щиро і віддано, був вірним чоловіком і найкращим другом. Це непоправна втрата! В нас було кохання з першого погляду. Він одразу мені сказав, що я буду його дружиною і мамою його дітей. Дружиною стала, а от діток, на жаль, Бог нам не дав... З перших днів повномасштабної війни мій чоловік піщов захищати нашу країну і свою родину. А через два роки його серце зупинилось... В той клятий березневий ранок обірвався тромб... Вночі присився сон, що він стоїть втомлений і зі сльозима на очах каже мені: "Ксюня, я дуже втомився, я йду..." ніколи не змирюсь з цією втратою, хоча знаю, що маю жити за двох...