Кадол Віталій Віталійович

Кадол Віталій Віталійович, молодший лейтенант, командир гірсько-штурмового взводу 10 ОГШБр, позивний “Хом’як”,загинув 15 жовтня 2022р,під час виконання бойового завдання в н.п.Спірне, Бахмутського району. Віталій народився 26 вересня 1990р., у м.Івано-Франківськ. В юності захоплювався футболом, був активістом молодіжної скаутської організації “ПЛАСТ”, та був учасником музичного гурту. В червні 2022р,вступив до лав ЗСУ, у складі 10 ОГШБр., а в кінці вересня був призначений командиром взводу. Був надзвичайно мужньою,сміливою та відповідальною людиною. Неодноразоо повторював,хто захистить Батьківщину,як не ми. Ми повинні захистити свої сім’ї. Віталій прожив разом з коханою дружиною всього 6 років, а планували все життя. В сім’ї народився синочок, Павло. Був найкращим чоловіком та батьком. Шалено любив життя. Віталій був людиною з великим добрим серцем, в його серці знаходилось місце для кожного. Не любив брехні, ніколи не мирився з несправедливістю. Цілеспрямований, сміливий, відповідальний. Віталік був людиною, про яку всі згадують з теплом та посмішкою на обличчі,бо і сам Віталій за життя завжди був таким — усміхненим, життєлюбним, креативним, повним енергії і сили,змінювати світ на краще. Ціною свого життя,захищав кожного з нас, нашу землю, наших дітей. "Назавжди в нашому серденьку"- твої найдорожчі. Поховний, Віталій, на Алеї Слави міського кладовища Івано-Франківська, у селі Чукалівка, Тисменицького району, Івано-Франківської області. Мер м.Івано-Франківськ Руслан Марцінків: "Для мене це по особливому трагічна звістка. Віталій Кадол в свої 12-14р, був учасником молодіжної організації "ПЛАСТ",я був в нього Верховником. Віталій, на псевдо "Ведмідь", був дуже життєрадісним хлопцем, кмітливим, постійно задавав питання, хотів все знати. Пригадуючи наші мандрівки, Віталій вмів пожартувати, навіть тоді був душею компанії . Нажаль, ця молода людина віддала своє життя під Бахмутом. Шкода, що війна забирає найкращих, тих то міг ще довгі роки будувати цю державу. Вічна пам'ять Віталію, вічна пам'ять всім хлопцям, які віддали своє життя за незалежність нашої Держави." Побратим Андрій Спавлович: "Його не можливо згадувати без посмішки. Віталік був компанійським, веселим, вмів тонко та влучно пожартувати. Був кмітливим, легко знаходив спільну мову з людьми. Віталік міг швидко адаптуватися в різних ситуаціях. Пригадую, навіть тоді, коли ми були в "гарячій точці", Віталік не втрачав оптимізму і підбадьорював мене:"Андрій,не переживай! Все буде добре!" Був люблячим батьком та чоловіком, багато розповідав про сина та дружину. Також Віталік був відповідальним та надійним другом-побратимом, на нього завжди можна було покластися!" Друг Богдан Остафіїв: "Мій дорогий друже, ми не прощаємось, ми кажемо один одному "До зустрічі". Ці 11 років дружби, справжньої чоловічої дружби, були різні, але я завжди знав, що можу розраховувати на твоє плече, пораду і просто побути разом. Наша дружба не закінчується, просто стає тепер трохи іншою, але я знаю, що ти завжди поряд, завжди зі мною. Ти завжди був добрим другом, чоловіком і батьком, веселим і справедливим, та зажди життєрадісним і усміхненим, таким залишишся на завжди. Війна обірвала все. Спочивай в Бозі, нехай Господь прийме тебе в свої батьківські обійми."