Кулаковський Олег Анатолійович

Олег Кулаковський, народився 6 січня 1982 року в селі Кратова Говтва Диканського району Полтавської області. Батько Кулаковський Анатолій Костянтинович 1959 року народження, мати Кулаковська Лідія Миколаївна 1957 року народження. У 1989 році пішов в 1 клас Водянобалківської середньої загальноосвітньої школи Диканського району Полтавської області. У 1999 році закінчив школу. Після закінчення школи у липні 1999 року вступив до Полтавського Політехнічного коледжу на факультет світотехніки. Прочився там до весни 2000 року. У квітні 2000 пішов служити до Збройних Сил України в м.Полтава в/ч 3990 (війська зв’язку). Прослуживши рік, підписав контракт на службу за контрактом. У 2004 році закінчив службу за контрактом. З жовтня 2005 року працював експедитором та торговим агентом. Надалі Олег займався підприємницькою діяльностю в сфері торгівлі та організації вантажних перевезень, вів та розвивав свій бізнес. У 2014 році закінчив Полтавську державну аграрну академію і отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Менеджмент організацій і адміністрування». Олег вів активний спосіб життя, займався спортом. Серед усіх видів, перевагу надавав бігу, приймав участь у різноманітних марафонах по бігу. Дуже любив подорожувати з сім’єю, пізнавати нове, досягати нових вершин. Активно втілював в життя різноманітні ідеї, брав активну участь у громадському житті. В жовтні 2020 року підписав контракт та проходив службу у званні сержанта Збройних сил України, військовослужбовець військової частини А-1493 на посаді командира відділення підвозу та перевезення мінометної батареї окремої десантно-штурмової бригади. З 2020 року брав участь в Операції об'єднаних сил на Донбасі. Героїчно загинув в боях з агресором в ході відбиття російського вторгнення 24 лютого 2022 року біля колишнього артилерійського училища в районі міста Суми. Указом Президента нагороджений посмертно орденом «За мужність» - за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територільної цілісності України, вірність військовій присязі. Також у 2021 році Міністром оборони України нагороджений нагрудним знаком «За зразкову службу», також командиром військової частини А1493 нагороджений грамотою за сумлінне виконання службових обов'язків, високі показники у бойовій підготовці, зразкову військову дисципліну; нагороджений Полтавським міським головою почесною грамотою за активну громадську позицію, відданість територіальній громаді міста, вагомий внесок у зміцності обороноздатності держави; нагороджений командиром військової частини А2120 грамотою з нагоди Дня ракетних військ і артилерії; командиром військової частини А1493 нагороджений грамотою за сумлінне виконання службових обов'язків, високі показники у бойовій підготовці, зразкову військову дисципліну. Похований у Полтаві на Затуринському кладовищі на алеї Слави. Люблячий та коханий чоловік, батько, син, брат, друг, побратим,який жив з любов'ю в серці до України. "Десантник не помирає, а йде в небо виконувати наступну справу, яку не встиг на землі...." – так написав Олег у дописі, коли загинув його друг. У Олега залишилися батьки, сестри та четверо синів. Молодший синочок народився 14 жовтня 2022 року, на День Захисника, він ніколи не знатиме свого тата…