Кириченко Андрій Васильович

Мій чоловік пішов добровольцем до лав ЗСУ ще у 4 хвилю мобілізації у січні 2015 року. Від тоді без єдиної перерви, майже 8 років поспіль стояв на захисті Батьківщини, бо вважав це своїм обов'язком і не хотів щоб наші діти бачили на власні очі жахіття війни. Початок повномасштабного вторгнення він зустрів на передовій, у Донецькій області, там же і загинув від отриманих осколкових поранень не сумісних з життям. Він був дуже світлою, позитивною, життєрадісною людиною. Нам його дуже не вистачає, нашого люблячого татуся, коханого чоловіка.