Неженець Аркадій Аркадійович

Мій коханий Аркашка….Такий світлий,такий добрий.Досі не віриться ,що ти вже ніколи не прийдеш додому.Найкращий тато,турботливий чоловік і син,завжди готовий прийти на допомогу,вірний друг.З першого дня війни пішов добровольцем-бойовим медиком.В той трагічний день,він не мав їхати на позиції,але сам попросив командира відправитися з хлопцями,так як це були його друзі.Проте ,Господь розпорядився ,щоб це була його остання місія на цій війні.Я вірю ,що душі не помирають,і чекаю зустрічі з ним.Завжди говорю йому,,ти почекай мене трішки,я мушу підростити наших хлопчиків,а потім я обов‘язково до тебе прийду назавжди,і вже ніщо не зможе нас розлучити.15 березня,ми мали б святкувати нашу 10річницю,але тепер не буде поздоровлень,друзів,лише квіти на могилі,і біль….