Беляк Володимир Григорович

роки життя:
26.06.1979 - 02.05.2024місце загибелі:
н.п Львове,Херсонської обл.місце народження:
с.Топорище, Житомирської обл.місце поховання:
Алея Героїв в с. Микуличі, Немішаївської громади
Про Беляк Володимир Григорович
Вічна пам’ять герою Володимиру Беляку – нашому Атосу Володимир був не просто чоловіком і батьком – він був серцем і опорою нашої сім’ї. Його любов огортала нас теплом, його турбота наповнювала наш дім світлом, його сміх дарував радість навіть у найважчі часи. Він був тією людиною, яка завжди підтримувала, надихала, знаходила рішення та вірила в краще, навіть коли здавалося, що сил вже немає. Він народився в селі Топорище, але доля привела його до Немішаєвого, де ми створили родину. Володя був мудрим, спокійним і завжди мав жагу до знань. Він здобув ступінь магістра з геології, але його серце належало ІТ-світу – комп’ютерам, технологіям, складним механізмам, які він розумів і відчував, наче живих істот. Але найбільше він любив нас – мене, наших синів Володимира і Тимофія. Коли почалася війна, він не вагався ні секунди. Його рішення захищати Україну було природним, бо він не міг стояти осторонь, коли Батьківщина в небезпеці. Він став морпіхом, служив у 36-ій окремій бригаді морської піхоти, обіймав посаду оператора радіолокаційної станції. Його товариші казали, що він був незамінним – спокійним, впевненим, професійним. Він отримав відзнаки за службу, бо завжди був там, де його найбільше потребували. 2 травня 2024 року стало найчорнішим днем нашого життя. Поблизу села Львове на Херсонщині Володимир загинув під час виконання бойового завдання. Ворожі FPV-дрони забрали його життя, але не змогли знищити його світло. Він залишився з нами – у наших серцях, у наших дітях, у кожному спогаді, в кожному погляді, яким я шукаю його риси у наших синах. Я хочу, щоб світ знав: Володимир Беляк був найкращим чоловіком, батьком, другом, побратимом. Він був людиною, яка не просто жила – він віддавав себе іншим, ніколи не чекаючи нічого навзаєм. Він залишив по собі слід, який не зітруть ні роки, ні біль, ні час. Мій коханий, ти назавжди з нами. Ми відчуваємо тебе в подиху вітру, в зоряному небі, у спокійних ранках і тихих вечорах. Ти наш герой, наша гордість, наша любов. Спочивай з миром, Атосе. Ти житимеш вічно.