Лісний Влас Володимирович

Влас Лісний - проджект-менеджер, доменний координатор, власник кав'ярні, співзасновник школи німецької мови, а потім - старший сержант і зв'язківець 68-ї окремої єгерської бригади. Він загинув від російської ракети разом з дванадцятьма його побратимами. Усе вмів, говорив вільно англійською і німецькою, трохи польською. Веселив і надихав усіх навколо себе. Надихав розвиватись, бути кращими, вірити в себе. Йому тепер назавжди 33. Став янголом для своїх маленьких донечок. «Коли за вікном почалась війна, прийняти цей факт одразу о шостій ранку було важкувато. Поки почали збиратися, паралельно обдзвонювали всіх та при цьому намагалися поводитися з Йоландою так, ніби нічого не трапилося — одночасно з нею бавилися, снідали, збиралися. Оце було моторошно і при цьому навіть заспокійливо». 5 березня Влас вступив до лав ЗСУ, 12-го — склав присягу. Навчання тривало недовго. 16 березня Влас написав у своєму телеграм-каналі, що за попередні дні отримав кілька справжніх завдань, попередньо пройшовши мініспівбесіду, за результатом якої його та ще кілька спеціалістів відібрали з-поміж близько сотні членів батальйону.

«Розібралися, усе зробили, отримали подяку. Після чого нас зібрали на інструктаж, а також вже назначили чергування. На моє запитання, коли повернемося до навчання, отримав відповідь типу: „Хлопче, ти про що взагалі?“. Тобто вже після першого завдання наша групка не є навчальною. З одного боку, круто, що ми вже працюємо на користь ЗСУ у питанні знищення загарбників, з іншого боку — у мене дивні відчуття, що все дуже стрімко та до кінця війни „дембелю“ вірогідно не передбачається, а отже, побачити родину теж не матиму змоги». «Ніколи знову не має повторитися те, що діється навколо нас через кляту русню. Сьогодні день пам’яті та примирення. І як же іронічно, що ще зі світанку все повітря у нас просякнуте порохом, а пташиний спів перебивають артилерійські залпи. Українці вимушені силою змусити ворога поважати наше небажання колись іще воювати. Пам’ятаємо, перемагаємо».